«ДІВАТАЛ» - це система гвинтових двоступеневих і самонарізних імплантатів, виготовлених з сертифікованого цирконієвого сплаву Е125 - не має аналогів в світі і успішно застосовується в клініках Москви та інших міст Росії. Система, досить оригінальна, отримала визнання не тільки в Росії, але і за кордоном.
В університеті м Майнц доктором медичних наук Гретца були проведені випробування, які підтвердили високу якість і безпеку російських імплантатів. Про результати своїх досліджень їм було повідомлено на Конгресі німецької, австрійської та швейцарської асоціацій щелепно-лицьових хірургів і імплантологів в 2002 р
У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у підвищенні ефективності зубного протезування за рахунок виготовлення дентальних імплантатів із кальційтермічного цирконію.
Отримані результати свідчать про можливість виготовлення імплантатів з кальційтермічного цирконію. При цьому доведено, що кальційтермічний цирконій має кращі властивості у порівнянні з титаном ВТ-1-00 і може бути запропонований як альтернатива.
При порівнянні титану з цирконієм (як у виконаному дослідженні, так і за даними літератури [10]), показники проліферації клітин та адгезії були більш виражені саме у цирконію. Біоактивні керамічні матеріали – трикальційфосфат та гідроксилапатит також перевищують титан за біосумісністю. Клітини сприймають ці біоматеріали як природну матрицю і тому проліферація клітин та адгезія на цих матеріалах виражена в більшій мірі, ніж на титані [4, 13, 16]. У виконаному дослідженні були одержані подібні результати - показники адгезії клітин були вищими на зразках із покриттям із ГАП та ТКФ, при порівнянні зі зразком № 1 – без покриття.
Производство оксида этилена.
Окись этилена впервые получил А. Вюрц в 1859 году действием концентрированного раствора щелочи на этиленхлоргидрин. Этот метод получения окиси этилена довольно давно был освоен химической промышленностью и долгое время был единственным практически значимым методом получения окиси этилена.
Но работа с хлором, который является довольно токсичным, привела к необходимости поиска других способов получения . И начиная с 30 годов прошлого ХХ века начались исследования процессов каталитического окисления этилена. На сегодня разрабатываются методы некаталитического окисления этилена и этана в окись этилена.
Окись этилена является одним из наиболее крупнотоннажных продуктов органического синтеза, получаемых на основе этилена. Производные окиси этилена (гликоли и их эфиры, этаноламины, поверхностно-активные оксиэтилированные вещества) нашли широкое применение для синтеза антифризов, синтетических волокон, текстильных веществ, синтетических каучуков и пластических масс, взрывчатых веществ, при добыче и переработке нефти, для очистки природных газов и газов нефтепереработки. Такой большой объем использования окиси этилена требует производства окиси этилена в больших количествах.